РадіоБенд Олександра Фокіна у Львові

РадіоБенд Олександра Фокіна у Львові

Під бездоганно зрежисованим концертним світлом було продумано все: від першокласного оснащення – до лакованих мештів і метеликів, що довершували дорогі, з благородним відлиском, костюми музикантів; золотий полиск духових інструментів і звісно ж, і передовсім – досконалі музиканти.
Про «РадіоБенд Олександра Фокіна» вже писали; специфіка оркестру змістовно окреслювалась не в одній статті. Та, з приємністю і, гадаю, недаремно, хочеться повторити, що РадіоБенд Олександра Фокіна – за складом рідкісна структура, якій нема аналогів в Європі (йдеться про кількість учасників в оркестрі). Колектив виконує відомі хіти джазової та популярної музики у власних аранжуваннях, надаючи їм своєрідного й лише їм притаманного та впізнаваного звучання. Із самого початку (1999 р.) засновник і художній керівник бенду Олександр Фокін, опираючись на амбітні, але реально усвідомлені стремління, поставив усе на найвищий рівень – запросив найкращих музикантів, дав їм найкращі інструменти (єдиний в Україні орган «Hammond В-3», наприклад...) і побудував чіткі і конкретні плани далеко непересічного розряду.
РадіоБенд виступав на «УТ-1» з програмою «РадіоБенд Олександра Фокіна і його зірки» (що можна вважати певним проривом, зважаючи на не зовсім звичний для телебачення жанр, у якому працює оркестр).
Здійснюючи масштабний, довгостроковий проект «Зірки світової музики в гостях у РадіоБенду Олександра Фокіна», запрошуються музиканти першої величини. З РадіоБендом вже встигли виступити Ерік Маріентал, Джонатан Батлер, Грегорі Меннінг, Рой Ейерс, Рей Гескінс, Валфредо Рейес, джаз-оркестр Олега Лундстрема; не беручи до уваги також довгий список провідних зірок української та близькозарубіжної музики.
І на цьому вони зовсім не зупиняються; багато… ну, майже казкових планів (з якими можна ознайомитись безпосередньо на сайті РадіоБенду (radioband.org), і, судячи з того, які досягнення вони вже мають у здобутку, здійснення їхніх сміливих мрій видається цілком реальним.
Але, нарешті, час поговорити про саму музику. До Львова РадіоБенд Олександра Фокіна завітав, розпочинаючи гастрольно-концертний тур 2007 року. Ціни на квитки були непристойно низькими (моя думка!) – від 20 гр. Тому що неозброєним оком було видно, навіть до початку концерту, наскільки продуманою і якісно-дорогою була кожна деталь: освітлювальна, звукорежисерська установка; навіть охоронці були, які слідкували, щоб у всьому був порядок. І дійсно, те, через що я проймаюся повагою до РадіоБенду, і що мене справді і передусім впокорює в них – це першокласність у всьому. З таким підходом будь-яка музика, ними зіграна, звучатиме елітно й переконливо. Їх відрізняє завжди багатий, потужний, щільний, насичений, об’ємний саунд, який створюють музиканти-професіонали. Зрозуміло, що в кожному художньо зрілому колективі кожен учасник є взаємодоповнюючою частинкою цілого. Але в даному випадку ця істина збагачується ще й властивістю кожного музиканта бути самодостатньою музичною особистістю, тобто бути сильним у виконанні соло, що тільки додає ваги цьому колективові і його звучанню. В той же час їм вдалося уникнути іншої крайності – музиканти вміють грати разом, акомпанувати.
І все було б дуже добре, якби не... ведуча. Вона, слід віддати їй належне, говорила виразно й старанно, але, чи то за браком досвіду, чи то через невміння просто бути більш природньою, трошки простішою і щирішою, їй вдалося підіпсути перше враження про РадіоБенд. Дві речі: вона читала з листа й іноді збивалася. Хоча навіть не в цьому річ! Гадаю, справжнім мистецтвом є не вміння «грати» абсолютно без помилок, а мудрість їх згладжувати. Хоч... легко критикувати, а самому... У неї справді була не така вже й легка задача – в багатьох деталях представляти кожну п’єсу і взагалі розповідати про оркестр та його діяльність.
Ще йдучи на концерт, я загадувала, виступатиме чи не виступатиме з РадіоБендом Олександра Фокіна їхня запальна співачка Ольга Нека, яка мені запам’яталася з виступів на телебаченні. Пригадую, вперше спостерігаючи, як вона вийшла на сцену і почала співати (ну і не тільки), в мене щодо неї склалося неоднозначне враження. Але було у ній щось... оця іскра, що не залишає слухача-глядача байдужим. І якось дуже сподівалася побачити-почути її наживо на концерті. Хоч... Ось що оголосила ведуча: «Оркестр також є лабораторією, де народжуються і майбутні зірки. Сьогодні ми привезли до Вас три зірочки. І це, до речі, не коньяк! Мова йде про трьох молодих, талановитих співачок, які, на наш погляд, з часом, зможуть суттєво потіснити вже знаменитих співаків. Отже, обов’язково запам’ятайте ці прізвища...». А саме: Дар’я Павлішина, Наталія Ісаченко та Ольга Лізгунова.
Особливості темпераменту кожної вокалістки відображені, в якійсь мірі, на фото. Найекспресивнішою (десь навіть перебільшено) видалась Дар’я, найм’якшою – Наталія (мені вона найбільше сподобалась), публіка ж особливо вітала Ольгу. Загалом дівчата вірно продовжують стиль і манеру першої співачки Ольги Неки, такі ж яскраві та ефектні...; хоча, коректніше було б сказати так: всі вокалістки РадіоБенду Олександра Фокіна завжди органічно вписуються в стилістику колективу, вони є яскравою барвою, що увиразнює інструментальне звучання і довершує образ. Судячи із вищесказаного, Олександру Фокіну, котрий ясно уявляє, яким він хоче бачити звуковий і візуальний ідеал бенду, вдається точно дотримуватись обраної лінії.
Отож, п’єсу чікагського джаз-фанк гурту (слово «фанк» ведуча ненароком вимовила так, що публіка бурно відреагувала. Дівчина себе, правда, виправила, але мені щиро сподобався цей випад) Liquid Soul «Stop by Monie’s», яка свого часу звучала у незабутньому виконанні Ольги Неки, перейняла естафетою юна Дар’я Павлішина (до речі, якось дуже схоже до попередниці виконала...).
Є ще такий момент. РадіоБенд Олександра Фокіна справді стає кузнею для артистичного становлення молодих співачок. Адже не сховалася від ока їхня, поки що, недосвідченість саме у подачі себе, особливо спочатку; хоча в процесі виступу всі вони ставали все більш впевнені та вільні. І не те, щоб щось було не так. Ні; дівчата – молодці; просто підтекст майстерності приходить не інакше, як із досвідом.
Повертаючись безпосередньо до оркестру, неможливо не відзначити блискучі соло альт-саксофоніста Євгена Афанасенка. Доладний та ефектний, він просто незрівнянний, коли виходить кілька кроків вперед і задає джазу. Його сакс звучить напористо й розлого водночас, він вільний та розкішний. Ось, як на мене, приклад бездоганної подачі змісту та форми, органічно поєднаних у собі.
Також неможливо не відмітити трубача і флюгергорніста Валерія Щерицю. Його музична біографія вражаюча: Щериця грав у провідних джазових колективах СНГ, об’їздив з гастролями півсвіту, носить титул заслуженого артиста Білорусії. Але мені йдеться про щось інше, про щось... більше. Він теж, тільки якось незрозуміло по-своєму, володіє цим шармом Музиканта і просто Людини. Валерій Щериця справді покорив публіку, і вона плескала бурхливо і щиро його яскравим та виразним соло.
Можна було б зупинитися на всіх музикантах, і сказати було б що (всі вони, як разом, так і окремо, звучали й виглядали достойно); але незаперечний факт того, що музику необхідно передусім і перш за все слухати, а не читати про неї, накладає тінь на доцільність намагання переказувати її. Навіщо? Додам лиш, що я горда з того, що ми маємо в Україні такий РадіоБенд, і що (що вже стало правилом, а не винятком) все це тримається на ентузіазмі конкретної людини (тобто горда з того, що є такі люди), котра: любить, знає, чого хоче, і уміє досягати поставленої мети.
P.S. Взагалі, підсумовуючи все почуте й побачене, мені мимохіть наполегливо напрошується щільне порівняння особистості Олександра Фокіна до його бенду. Нічого дивного, – дивним було б протилежне. Але це щось більше. Мені здається, наче Фокін достеменно спроектував своє ество на оркестр. І тому ця музика по суті націлена звучати для аудиторії відповідного рівня – людей високого соціального становища, освічених, з хорошим смаком, можливо передусім бізнесменів, політиків і т. д. Тому в результаті командою представлено якісний, у вищому розумінні розважальний, поп-джаз. Але що приємно, розкіш РадіоБенду Олександра Фокіна є доступною широким масам, ще й навіть за більш ніж гуманну плату. І це (як і взагалі джаз) неодмінно прилучає нас до чогось вищого.
Щиро дякую Олександру Фокіну, його РадіоБенду і всім причетним за те, що Ви це робите! Успіхів Вам!
 
Автор статі - Оксана Ключенко
Джерело – UAJazz.com
 
Фото колективу Радіобенда Олександра Фокіна